"Статья 59 Конституции Украины: Каждый имеет право на правовую помощь… Каждый является свободным в выборе своего защитника прав. Для обеспечения права на защиту от обвинения и предоставления правовой помощи при разрешении дел в судах и иных государственных органах в Украине действует Адвокатура."
Действия с Документом

Правовий огляд шлюбно-сімейних відносин. Частина ІІ

Вирішення спорів щодо участі у вихованні дитини та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини та щодо визначення місця проживання дитини

      Інтереси дітей захищаються передусім, і не лише національним законодавством, але й нормами міжнародного права. Слід звернути увагу на положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р. (ратифікована Україною 27.02.91 р., дата набуття чинності для України 27.09.91 р.): «В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини», а також на положення  ч.8 ст.7 Сімейного Кодексу України: «Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини…».

            На нашу думку саме зазначені норми повинні передусім враховуватися судом при вирішенні спору щодо визначення місця проживання дитини чи при вирішенні спору щодо участі у вихованні дитини та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини.

 

            Перш за все слід зазначити, що відповідно до ч.4 ст.19 Сімейного кодексу України при вирішенні даних спорів є обов’язковою участь органу опіки та піклування. Відповідно до ч. 5 ст.19 СК України «орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи».

 

            Розглянемо спершу питання вирішення спору щодо участі у вихованні дитини та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини.

            За законодавством України батьки мають рівні права щодо участі у вихованні дитини. Але на практиці тому з батьків, хто проживає окремо від дитини реалізувати це право практично не вдається. По великому рахунку, якщо дитина, наприклад, залишилася проживати з матір’ю і батько дитини ще не звертався а ні до органу опіки та піклування, а ні до суду щодо вирішення питання участі у вихованні дитини та встановлення порядку зустрічей з нею, то мати дитини може зовсім не надавати зустрічей з дитиною. Так, це незаконно, але ніякої відповідальності мати дитини в цьому випадку не нестиме. Але, якщо рішенням виконавчого органу міської ради з урахуванням висновку органу опіки та піклування (служби у справах дітей) порядок зустрічей з дитиною та участі у її вихованні вже встановлений, то у випадку перешкоджання матір’ю дитини таким зустрічам з дитиною, батько дитини має право звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та стягнення матеріальної та моральної шкоди. Якщо ж не виконується рішення суду, яким вирішено це питання, то знову ж таки батько дитини може звернутися з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Більш того, якщо мати дитини ухиляється від виконання рішення суду, суд за заявою батька, може передати дитину для проживання з ним (див. далі – ст.159 СК України).

 

            Ст. 158 СК України передбачено вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї: «за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини».

            Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини регламентовано Постановою Кабінету Міністрів України №866 від 24.09.2008 р. (п.п. 73, 74):  «У разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один з батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини.

            Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, а у разі потреби, також з родичами дитини. До уваги береться ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення. Після з'ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок.

            Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради з урахуванням висновку служби у справах дітей.

            Під час розгляду судом спорів між батьками щодо виховання дитини районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті ради подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи».

           

            Відповідно до ч.2 ст.19 СК України «Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду…»

 

            Ст.159 СК України передбачено вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї: «якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним. Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини».

 

            Окремо хотілось би зупинитися на ч. 2 ст.155 СК України: «батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини». Здавалось би банальна, трішки заїжджена правова норма. Але часто на практиці саме дотримання та розуміння цієї норми як судом, так і органом опіки та піклування, а іноді й батьками дитини, має дуже важливе значення. Адже часто після розлучення батько дитини не так вже й прагне спілкування з дитиною, але  його прагнення дошкулити своїй колишній дружині, завдати їй якомога більше хвилювань превалює над здоровим глуздом та, зокрема, над інтересами дитини. І досить часто а ні судом, а ні працівниками органу опіки та піклування, які вирішують долю дитини, не враховуються ті обставини, що мають безпосереднє відношення до інтересів дитини, а саме: відносини між колишнім подружжям, особливо - ставлення батька дитини до своєї колишньої дружини. Не треба бути психологом, щоб розуміти, що ті відносини, які спостерігає дитина між своїми батьками (а батьки не бувають колишніми) накладають відбиток на все її майбутнє життя і досить часто дитина дублює поведінку, а іноді й долю, одного зі своїх батьків (дівчинка – матері, хлопчик - батька). Врахування цих обставин має безпосереднє відношення до дотримання  норм ч.2 ст.15 ЗУ «Про охорону дитинства»: «батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини». 

 

            Підсумуємо тему вирішення питання участі у вихованні та встановлення порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини: той з батьків, хто проживає окремо від дитини має право звернутися до органу опіки та піклування з відповідною заявою. Якщо будь-хто з батьків не згоден з Рішенням органу опіки та піклування з цього питання, то таке Рішення може бути оскаржене в суді в порядку, встановленому законом. До суду можливе звернення того з батьків, хто проживає окремо від дитини, якщо другий з батьків чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною та її вихованні, з позовом про усунення цих перешкод.

 

Стосовно вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини читайте в наступній статті.